Спочатку вівтар це місце, в якому відбувалися ритуальні жертвопринесення, в тому числі і криваві, і це досить докладно описано в Старому Завіті. З приходом християнства, спокутної жертвою для якого є Син Божий, окроплення кров’ю вівтарів припинилося. Тепер строго потрібно принесення жертв безкровних, символічних, де кров і плоть замінена вином і хлібом. Зараз у вівтарі відбувається підготовка до таїнства Євхаристії, тобто причастя. Це, безсумнівно, відносить дане місце до найбільш священним для адептів віри.
Не тільки жінкам.
Правила, прийняті древніми соборами, забороняють відвідування вівтаря будь-кому, що не належить до церковної ієрархії, людині, незалежно від статі. Жінкам, правда, заборона на входження в вівтар обмежувався особливо через закінчення крові під час місячних, які можуть початися раптово, незалежно від їх волі. Саме тому жінок не допускають до прийняття духовного сану.
Вівтар, святиня, що не терпить суєти.
Вівтар в християнстві знаходиться строго в східній частині храму. Вона відокремлена або будь-яким чином обгороджена від молитовного залу. Священнодійства в цьому місці передбачають виключення суєти, неминучого безладу, який відбувається при частому відвідуванні багатьма, в тому числі сторонніми, людьми. У храмі вівтар посідає особливе місце.
- У православ’ї і в католицизмі погляди на вівтар дещо різняться, що, втім, не скасовує загальний особливе ставлення до цієї частини храму. Так, в православ’ї вівтар – це відгороджене місце, де знаходиться престол Господній. У православному вівтарі не забороняється несення декількох служб протягом доби.
- У католицизмі ж сам престол і називається вівтарем, причому зазвичай він не огороджується. Але існує заборона на проведення в одну добу кількох служб. Тому в католицьких храмах можна побачити і по кілька вівтарів одночасно.
- Заходити в це священне місце дозволяється тільки священнослужителям. Втім, з благословення єпископа, вхід до вівтаря дозволяється і деяким мирянам. Серед них учні духовних семінарій, паламарі, алтарники, які здійснюють прибирання та підготовку цього місця до служби, але тільки через бічні врата.
Символізуючи собою місце проведення Таємної Вечері і займаючи особливе місце в храмі, вівтар міститься в неухильній чистоті і всілякого роду прикрашенні. При вході до вівтаря у священика не повинно бути будь-яких кровоточивих ран. Інакше доведеться заново проводити освячення.
Цікаво, що з благословення вищих чинів, архієрея або єпископа, вхід до вівтаря таки можливий для воцерквленних жінок. Серед них диякониси або черниці. У жіночих монастирях вони допускаються для прибирання та підготовки, а також і до таїнства хрещення осіб жіночої статі. У цьому випадку також строго необхідно відсутність місячних витікань на момент відвідування вівтаря.
Коли не можна виправдано.
У християнстві вівтар займає особливе місце. Одна з найсуворіших заборон для появи в ньому, як, втім, і в храмі в цілому, є заборона на кровотечу. При цьому в даному правилі немає виключень навіть священиків високого рангу. Примітно, що там не прийнято тримати навіть ікони з зображенням святих жон. Виняток становить тільки Богородиця. Жіноче присутність біля вівтаря заборонено ні в якій мірі не через приниження чи іншої дискримінації жіночої статі. Заборона існує тільки через можливості раптових кровотеч, що настрого забороняється. Відомо, що навіть відвідування храму жінками під час місячних не рекомендується багатьма священиками.