Кожен висловлює свою злість на що-небудь по своєму. Як зрозуміти природу гніву? Чому виникає злість у людини? Питань багато, відповідей безліч, і всі вони різні. Гнів є реакцією душі людини на незгоду, образа, утиск. Вони можуть надходити від інших людей.
Гнів необхідний будь-якій людині, як і інші функції. Це злість, яскраво виражена з незгодою. Вона виникає у людини по різному. Хтось розлютився не на жарт на будь-яку персону цілком заслужено. Привід був, причому справедливий. Чи варто мовчати в такій ситуації. Може відразу все сказати і заспокоїтися на цьому. Це було б правильним дією.
Тільки деякі люди у відповідь мовчать. Роблять вигляд, що абсолютно нічого не сталося. А на душі таких людей буря, блискавки. Злоба їх захльостують, але вони не подають виду, що злі. Думають, це ще не біда. Серце б’ється і поколює. А людина думає: «я як тактовна людина, просто промовчу». Зовні, ніби все нормально, конфлікт не отримав розвитку. Чи варто продовжувати мовчати, або вчинити інакше.
Чому не можна тримати в собі злість? Дати гідну відповідь кривдникові?
Так! Дати відповідь! Зате людина своєю відповіддю буде захищений від таких, негативних посягань. Тепер ніхто не посміє говорити йому гидоти в обличчя. Мале, що можуть зробити, попліткувати з ким-небудь за спиною людини. Нехай пліткують. Про великих теж кажуть, до речі, не завжди тільки хороше.
А про нервову систему ображеної людини говорити навіть не варто. В такий момент вона схвильована злістю. Шукає виходу і не знаходить. Виховання не дозволяє. Навіть лікарі кажуть: злість в собі зберігати не можна. Можна захворіти. Адже того, що є в душі ображеної людини в момент образи, теж потрібен вихід.
Як добре тій людині, яка кривдникові все висловлює, відразу. Дивишся, а вони завтра вже разом йдуть. Мало не обнімаються. Обидва здорові і усміхнені! Саме – здорові. А той, хто постійно мовчить, переносить всі образи нишком – хворіє! І це констатують лікарі!
Випадків для образ досить. Неадекватних людей тепер стало більше. Ніхто нікого не боїться, і не поважає. Люди кажуть, що у жінки після 45 років думки свого бути не повинно. Якщо вона працює, то є тільки думка начальника. Якщо займається господарством, то тільки думка чоловіка, дітей.
Чи не в кожній родині так буває, звичайно, але в більшості. Добре б взагалі не злитися, а на образу дивитися, як на подив. Але ж не виходить! Але розум, якщо він є, підказує: злість в собі тримати не можна! Смирення з образами тягне за собою нервові розлади, хвороби. Іноді дуже важкі!
Візьмемо для прикладу сім’ю. Діти маму не слухаються. Та й тата ігнорують, бо він п’є алкоголь, лається з мамою. Влаштовує страшні скандали з матом і побоями. Проживати в таких умовах неможливо. Деякі жінки, не бачивши виходу з ситуації, починають потроху теж пити. Швидко спиваються. Сім’я пропадає.
Таких випадків тепер, ой як, багато! А треба не замовчувати проступки чоловіки. Буде ще гірше, краще – немає!
Треба боротися конкретно і відразу. Із залученням лікарів, рідні, дітей – зупинити п’яницю, напоумити. І контролювати негласно постійно! А то, що накопичується в душі злого, треба говорити! Злість довго зберігати не можна!