Чи всі прикмети однаково вірні?
Іноді, слухаючи людей старшого покоління, ми дізнаємося такі прикмети і такі приписи, про які навіть і не здогадувалися. Наприклад, регламентація поведінки в святкові церковні дні досить сувора: не можна працювати, рукодільничати, лихословити, не можна митися. От щодо перших трьох позицій все зрозуміло, але остання багатьох дивує: а що гріховного може містити миття? Хіба це так вже погано, що заборонено церквою?
Причому народна мудрість накаже: будеш купатися в церковне свято – будеш на тому світі воду пити (цікаво, а що на тому світі воду взагалі не п’ють?). Загалом, погодимося з тим, що працювати у великі свята не варто, як не варто і вишивати. Хоча щодо останнього можна й посперечатися, бо це раніше рукоділля сприймалося як один з різновидів важкої роботи, а нині це здебільшого хобі. І не можна не погодитися з тим, що лихословити не можна, причому не тільки в свята, але завжди. Лайка точно не входить до переліку чеснот православного християнина.
А ось питання про миття все ж вимагає окремої розмови.
Отже: чому не можна митися в церковні свята?
Власне, а хто сказав, що не можна? Невже так кажуть священики? Так от, вони якраз нічого подібного і не говорять. Точніше, вони говорять про те, що за суєтними мирськими справами не слід забувати про те, що всяке церковне свято-це привід подумати про свою душу.
Отже, набагато краще привести себе в порядок заздалегідь, а в день свята просто прийти до церкви і помолитися. Але це рекомендація, а зовсім не заборона. Так що не потрібно слухати забобони і – вже тим більше-слідувати їм.
Цікаво, а звідки ж взялося це Припис?
Адже хтось же це придумав і першим сказав: чому не можна митися в православні свята?
Думається, що пояснення тут досить просте. Щоб помитися в старовину, потрібно було підготуватися: нарубати і натягати дров, натопити баню, і тільки потім вже приступати до процедури миття. Що ж виходило? Виходила важка фізична робота. Тобто, замість того, щоб йти до церкви, людина займалася фізичною працею. А це, ясна річ, ніяк не відповідало церковним правилам.
Сьогодні нам для миття не потрібно рубати дрова і топити піч. Нам цілком достатньо відкрити два крана і набрати ванну води. Або ж взагалі прийняти душ. Саме тому старе правило в наш час і не працює.
І немає гріха в чистоті
А взагалі, на Русі, на відміну від багатьох європейських країн, митися любили багато і часто. А який гріх в охайності? Ніякий.
До речі кажучи, саме католицькі священики у Середні століття говорили про те, що миття означає не що інше, як потіха для тіла, а тішити тіло – це впадати у гріх. От і ходили люди брудними і в непраної одязі. Деякі взагалі контактували з водою три рази в житті: при хрещенні, перед весіллям і вже після смерті, при обмиванні.
Що в підсумку виходило? Епідемії чуми, холери та інших страшних захворювань. Найцікавіше те, що і середньовічні лікарі щиро вірили, що при купанні людина відкриває своє тіло мікробам. Якщо навіть і лікарі, то про що взагалі можна говорити?
У підсумку висновок напрошується сам собою: вже краще вимитися в церковне свято, ніж не робити цього взагалі.