Прикмети, звичаї та особливості
Православна церква прийшла в життя наших предків багато століть назад, причому було до неї язичництво остаточно не покинуло свої позиції, і сьогодні ми маємо у багатьох християнських святах відгомін язичництва, і в багатьох прикметах сплав і тієї, і іншої традиції.
Але є і прикмети, які пов’язані чисто з православною традицією. І в них є своя особливість: непросто зрозуміти, наскільки вони достовірні, і що у них іде від церкви, а що – від народної традиції або навіть від чиєїсь фантазії. Адже буває і так, що хтось щось придумав, а потім це пішло в люди і видається за народну прикмету.
Скажімо, що може означати ось така прикмета:
Чому не можна митися в Великдень?
А втім, хто сказав, що не можна? Насправді, цю прикмету (або ж церковне правило?) не всі і чули. Може, в круговерті святкових клопотів мало хто взагалі і збирається митися? Адже, за великим рахунком, вночі люди йдуть до церкви, потім починають святкувати, і про купання якось ніхто і не думає.
Але ж прикмета ця існує, а ось наскільки вона достовірна?
Знаючі люди кажуть, що як такої заборони на миття ні існує ні на Великдень, ні в інші свята. Просто в такі дні людина повинна знаходитися в церкві, а не забиратися або купатися вдома. І саме такий підхід і породжує ту саму прикмету, яка бродить в народі.
Якщо ж говорити окремо про Пасху, то перед нею є такий день, як Чистий четвер, який використовують і для фронтальної прибирання в будинку, і для особистого миття. Так чому б не використовувати його, а Великдень залишити для інших справ? Але це не заборона, а рекомендація.
Однак існує й інша версія. Згідно їй, церква вважає, що вся вода, з якої щось роблять по великих святах, є нечистою, що несе в собі хвороби і напасті. Але справа в тому, що так говорять люди, які не мають до церкви прямого відношення. А як же насправді?
Давайте спробуємо все це дізнатися з першоджерела і складемо такий запит:
Чому не можна митися в Великдень? відповідь священика
Священик на цей рахунок може відповісти те саме, що вже було сказано вище: як такої заборони немає, але є рекомендації присвячувати свій час Богу, йти в храм, молитися, а можна вимитися і напередодні.
Звичайно ж, в цьому є глибокий сенс, тому що свята тим і відрізняються від буднів, що диктують зовсім інший тип поведінки. Але ось справа ще і в тому, що Великдень більшість з нас все одно проводить не так, як це диктує Церква. Тобто ми йдемо до церкви, святимо паски і фарбовані яйця, але потім приходимо додому, сідаємо за стіл – і починаємо бенкет горою. Але ж церковні діячі рекомендують зовсім не це. Великдень – це привід подумати про душу, а не про тіло. Звичайно, ніхто нам не забороняє смачно поїсти, але все одно мова йде не про ті аспекти, які повинні цікавити християнина.
Ось і виходить: і митися начебто не заборонено, і за стіл сідати, і навіть на бажання пропустити пару чарок Церква закриває очі. Але все одно це йде врозріз з християнськими заповідями.
Все сказане вище не означає, що потрібно відмовитися від земних задоволень. Швидше думка звучить так: якщо ви хочете справді дотримуватися церковних канонів, то починати краще не із купання, а з думок про духовне, і забороняти собі не працювати в свято, а випити зайвого за святковим столом.